ЗАХРЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Почати хрюкати (перев. про свиней). Посунулась драбина і упала; Свиня захрюкала і — драла (Гл., Вибр., 1957, 216); // перен., розм. Почати видавати звуки, схожі на хрюкання (перев. про людей). — І всі відьомські клубки на воді захрюкали по-свинячи: — Харцизяко, ставай вовком! (Стельмах, Хліб.., 1959, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 394.