ЗАЦЬВО́ХАТИ і ЗАЦЬВО́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати стьобати батогом, утворюючи своєрідні звуки з свистом і хлопанням. Завзятіше зацьвохав батогом Андрій (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 33); Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Епік, Тв., 1958, 530); // перен. Засвистіти при польоті (про кулі). Кроків сотню відходили справді спокійно. Потім зацокали кулі об брук, зацьвохкали над головою (Головко, II, 1957, 571); // безос. Блиснули вздовж річки кулеметні спалахи. Густо зацьвохкало навкруги (Гончар, 1, 1954, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 399.