ЗАЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зацяцькува́ти. * Образно. Вони йшли стежкою, що в’юнилася в траві, то ховаючись між кущами верболозу, то зринаючи на пагорбі, щоб, погрівшись на сонці, знову пірнути в густу траву, зацяцьковану барвистими квітами (Кочура, Родина.., 1962, 27); // ірон. Підбадьорений першою вдачею, Муха Макар натяг на сухорляві плечі зацяцькований латками кожух, притиснув його поли до живота і, пихкаючи цигаркою, вийшов на вулицю (Панч, II, 1956, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 399.