ЗАЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зацілува́ти 1. Вона молодо підбігла до сина, і незчувся малий Цибар, як був зацілований в щоки та очі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 49); * Образно. Юхимина була маленька, обличчя мала темне, заціловане сонцем (Ю. Янов., II, 1958, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 397.