ЗАЦІПЕНІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. заціпені́лий. Її [бабусі] голос, схожий на скрегіт заржавілого заліза, вивів трьох заворожених з стану заціпенілості (Дмит., Розлука, 1957, 98); В наглій моторошній заціпенілості зупинилась перед нею Вутанька (Гончар, Таврія.., 1957, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 397.