ЗАЧО́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачорни́ти. На барикаді піднялася раптом висока, зачорнена порохом фігура панича Нікодима Пшестшельського (Фр., III, 1950, 324); — Осьдечки він, з усіма законними печатками і царськими марками.— Мати поглянула на дрібні царські голови, зачорнені обідками, з острахом і надією взяла листа (Стельмах, Хліб.., 1959, 526).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 409.