ЗА́ЧІП, че́пу, ч.
1. Пристрій, яким зачіплюють що-небудь. Гарячий, спітнілий трактор тягне на зачепі ключ борін та кілька культиваторів. За ним поспішають кінні сівалки (Оров., Зел. повінь, 1961, 56).
2. перен., розм. Приставання, залицяння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 405.