ЗАШАРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., без додатка і чим. Почервоніти, вкритися рум’янцем. Софія чогось іще більше оживилась, її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Л. Укр., III, 1952, 501); Ланкові — молоді дівчата — сиділи непорушно, зашарівшись від сили люду й урочистості, від дівочої своєї соромливості (Ю. Янов., II, 1954, 152); Чимсь гарячим сповнилось її.. серце й вогнем розлилося по грудях, примусивши зашарітись червоною зорею її бліді лиця (Стар., Облога.., 1961, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 412.