ЗАШЕПТА́ТИСЯ, епчу́ся, е́пчешся, док., про що і без додатка. Почати шептатися. Щоб костюмчик був, як в голки, Щоб про хлопця — в перші ж дні — Зашептались комсомолки: — Він жонатий а чи ні? (С. Ол., Вибр., 1959, 272); * Образно. Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава… (Сос., Близька далина, 1960, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 413.