ЗАШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до зашкря́бати. Не встигли чоловіки й зав’язати розмови, як у сінях зачовгали ногами, зашкряботіли об двері, шукаючи клямку,— зайшло кілька жінок (М. Ол., Леся, 1960, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 415.