ЗАШНУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШНУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Стягувати шнурками що-небудь, просовуючи їх через спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу на взутті, одязі і т. ін. Матроси зіскакували з підвісних парусових ліжок, згортали їх і зашнуровували так, що вони ставали схожими на великих лялечок (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119); Біля хати на призьбі сидів Антон, старанно зашнуровував знайдені на горищі постоли (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); Нахилився [Безбородько], буцімто зашнурувати черевика (Вільде, Сестри.., 1958, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 417.