ЗАШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Кинути що-небудь з силою, різким рухом; закинути далеко. * Образно. Вже Богодухів наш. І Харків димні руки крізь вибухи простяг.. В посіченім шоломі уламки ланцюгів він зашпурнув у тьму… Крізь сльози радості всміхаються йому його визвольники (Сос., II, 1958, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 418.