ЗАЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Почати щипати, затискувати пальцями шкіру тіла.
2. перен. Ви́кликати біль, схожий на пощипування. Узяв Чіпка, випив… Горілка запекла, защипала в роті (Мирний, II, 1954, 144); Кирило, мовчазний і задуманий, волочив засіяний загін, аж доки не сів вечір на оранці і не защипав осінній приморозок в ноги (Ірчан, II, 1958, 85); // безос. Кузнецов відчув, як у нього защипало в очах і горло здавили спазми (Головко, II, 1957, 500).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 420.