ЗБАГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Проникнути в суть чого-небудь; осягти; зрозуміти. Між одною й другою ложкою борщу подавав [Іван] звістки про страту на смерть.. І все говорилося з таким спокоєм, холодом навіть, наче факти з середніх віків, які можна згадати, але не можна збагнути (Коцюб., II, 1955, 219); Любов, краса віків! Чудні твої закони. Нікому не збагнуть страшних глибин твоїх (Сос., II, 1958, 158); Стало ясно, що робота вчителя — це складне мистецтво, і його не збагнеш одразу: потрібний досвід (Гур., Новели, 1951, 160); Швидше, ніж інші, збагнув [Андрій] складну механіку артилерійських розрахунків (Кучер, Чорноморці, 1956, 18); // Розібратися в чому-небудь; зміркувати. Пан зробив до нього кілька швидких кроків і, перше ніж Чіпаріу зміг щось збагнути, помацав йому м’язи рук і грудей (Смолич, І, 1958, 58); Висунувшись з-під шинелі, Сагайда в першу мить не міг збагнути, де він (Гончар, І, 1954, 69); // Знайти правильну думку; здогадатися. Тепер уже повірив [Артем], що мати щось знає про це. Не міг тільки збагнути — хто б же це міг розповісти їй? (Головко, II, 1957, 243); По обличчю Василя пробігла здогадка. Збагнув, про що мовить, куди навертає співбесідник (Цюпа, Назустріч.., 1958, 42); // До кінця, повністю зрозуміти що-небудь, усвідомити. [Прісцілла:] Чи добре ти збагнув, що ти говориш? (Л. Укр., II, 1951, 382); Ворожі літаки десь понеслися далі в глиб країни. Тільки тепер Захар збагнув увесь жах такої раптової появи ворога, недосяжного в небі (Ле, Право.., 1957, 110).
2. рідко. Скласти уявлення про що-небудь, уявити. Пусто та голо — Скільки збагнеш; Степу навколо Не осягнеш (Граб., І, 1959, 63).
Збагну́ти ду́мкою: а) зрозуміти; б) уявити. Чим ти виміриш ту безмірну пустиню, що зоветься світом? І думкою не збагнеш тієї без кінця-краю озії!.. (Мирний, IV, 1955, 323); Збагну́ти се́рцем (чуття́м) — осягнути чуттям, відчути. Він ніколи не бачив, щоб дорослі плакали з голоду, і якось зразу дитячим чутливим серцем збагнув увесь трагізм сцени (Коцюб., І, 1955, 99); Жінка скоріше чуттям, ніж розумом, збагнула зміну інтонації (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 425.