Слово "збирати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІБРА́ТИ, зберу́, збере́ш, док., перех.

1. Складати що-небудь докупи, в одне місце. [Перша ткачиха (збирає гроші докупи тремтячими руками):] Спасибі вам (Л. Укр., IV, 1954, 211); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата і накрив усе чорним сукном (Коцюб., І, 1955, 260); // Складаючи що-небудь, брати з собою. Збирайте своє добро, своїх жінок і дітей і виселяйтеся звідси (Коцюб., І, 1955, 293); Явдоха зібрала свої манатки, поїхала (Мирний, І, 1949, 236); Зібравши своє немудре солдатське майно, що вмістилося йому в кишенях, і тиснучи розчуленому Хомі руку, весело заповів [Вася]: — Тримай, друже, кермо, не відхиляйся від гвардійського курсу!.. (Гончар, III, 1959, 308); // в що, на що. Поміщати куди-небудь те, що складається з кількох або багатьох предметів. Збираю його [лушпиння] в хустинку і виношу нишком далеко за тік (Коцюб., II, 1955, 263); [Лукаш:] А хто ж тут недогарків отих глядіти буде?.. [Килина:] То зберемо на віз та й завеземо десь до родини твеї [твоєї], може пустять… (Л. Укр., III, 1952, 265); Парубок востаннє, мов граючись, махнув косою й поставив її сторч. Зібрав траву у рядно, звалив на плечі, й твердою стопою пішов через кладку (Хотк., І, 1966, 94).

Кісто́к не зібра́ти див. кі́стка.

2. Склика́ти, зганяти, зводити докупи (людей, тварин). Уранці йде Олеся дружок збирати. Куди не вступить, усюди одмовляють (Вовчок, І, 1955, 25); Дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, І, 1954, 192); Зібрав Троянську всю громаду І сам пішов на двір до них, Просить у їх собі пораду (Котл., І, 1952, 90); [Мотря:] Обору швидко полагодь, бо скотина, як розбредеться, то й до ночі не збереш її докупи (Мороз, П’єси, 1959, 14); // Скликаючи людей в одне місце, проводити засідання, раду, сход і т. ін. Знов Кармелюк отаманує.. А багачі знов заметушилися, знов перелякалися, свої ради збирають (Вовчок, І, 1955, 366); Зібрав [отаман] на майдані великий сход, казав промову (Ю. Янов., II, 1958, 225); // Об’єднувати кого-, що-небудь. Данило угадував, що твердою рукою звідти, з ростово-суздальської сторони, почнуть руські землі збирати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 561); [Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана (Л. Укр., II, 1951, 238); «Шляхи мистецтва» ставлять собі метою зібрати розпорошені сили мистецтв на Україні (Еллан, II, 1958, 74); // Об’єднуючи, згуртовуючи людей, утворювати товариство, загін, військо і т. ін. Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331).

Збира́ти (зібра́ти) в кула́к див. кула́к.

3. Зосереджувати, скупчувати кого-, що-небудь в одному місці. Сполох літав над селом.. і збирав народ (Коцюб., І, 1955, 398); Чудовий будинок опери збирає коло своїх розмальованих афіш величезні юрби людей (Кол., На фронті.., 1959, 37); Високий купол збирав сонячне світло і сипав його на ряди жовтих стільців, білі стіни і високі колони (Десняк, Опов.., 1951, 48).

Збира́ти (зібра́ти) думки́ [доку́пи, ра́зом] — намагатися зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; зосереджуватися. Тільки одійшовши геть од ліщини, Яків став збирати докупи думки: «Що таке трапилося? Звідки це? Нащо? Може, якась помилка?.. (Вас., II, 1959, 64); [Леся:] Серце як колотиться… Не можу зібрати думок… (Сміл., Черв. троянда, 1955, 87);

Збира́ти (зібра́ти) си́ли (всю си́лу, всі си́ли, ре́штки сил і т. ін.) напружувати свої сили. Клара припадала головою до його грудей, збираючи рештки сил, щоб заглушити ридання (Руд., Остання шабля, 1959, 76); — Що тобі? — питає [Харитина]..— О-ох!..— зібравши сили, ледве вимовила я.— Я недужа… (Мирний, І, 1954, 84); Зібрала всі сили Тамара і удавано-спокійно запитала: — Ти що, куди їдеш, Сашко? (Хижняк, Тамара, 1959, 55); Не збере́ш доку́пи — про відсутність логіки у чиїйсь мові. [Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (Кроп., II, 1958, 142).

4. розм. Готувати чемодан, рюкзак і т. ін. для дороги, вкладаючи які-небудь предмети, речі. [Павло:] У мене скоро партбюро, а там і поїзд. Збирай чемодан (Корн., II, 1955, 161); Вона вже й дерунів напекла.., і чемоданчик зібрала. Піклується про сина (Грим., Незакінч. роман, 1962, 19); // кого. Робити необхідні приготування, виряджаючи кого-небудь кудись.— Ходім снідати, хлопче. Та збиратиму тебе в садок.— І, взявши Івасика за руку, пішов з ним до хати (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 18); Встане вдосвіта мати — Як же можна заспать? — Треба сина зібрати, На роботу послать (Шпорта, Вибр., 1958, 222); // Готуючи, подавати їжу (на стіл). А мати тим часом, завішавши вікна, затопила в печі й швидкоруч збирала вечерю (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 15); Дід швидко, звичними рухами зібрав вечерю (Собко, Вогонь.., 1947, 103).

5. З’єднуючи окремі частини, складати машини, механізми і т. ін. Зараз вона.. працює на верфі, де збирають маленькі морські траулери (Собко, Матв. затока, 1962, 7); Літній кулеметник збирав кулемета. А заразом ніби й іспит Митькові робить: — Ну, а тепер що? — Тепер замок! — упевнено відповів хлопець (Головко, І, 1957, 379); — Ми генератора для Ковалівки зібрали й випробували (Кучер, Трудна любов, 1960, 398).

6. Поступово приєднувати, складати що-небудь одне до одного, частину до частини; нагромаджувати. Почав він [горобчик] пір’ячко до пір’ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Л. Укр., III, 1952, 483); Після смерті батька Грицько готував фашистам криваву помсту. Цілий рік збирав тол і сам змайстрував міну (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 4); [Мотря:] Ой, грошенята мої, грошенята! Збирала вас, збирала, а тепер… Як од серця обриваю вас!.. (Мороз, П’єси, 1959, 335); Хто нас поховає, хто нас пом’яне? Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Кв.-Осн., II, 1956, 25); Стара відкликає Лукію вбік: — Приїжджає ж… Я оце йому й медку хочу зібрати (Гончар, Тронка, 1963, 93); // Нагромаджуючи, створювати що-небудь. [Гільзе:] Чи я ж би дивився спокійно, як інший отам розкошує та панує, та з мого лиха і голоду собі статки-маєтки збирає (Л. Укр., IV, 1954, 252); Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку (Коцюб., III, 1956, 28); // Колекціонувати. Не викидай конвертів, бо Пуцик тепер збирає марки (Л. Укр., V, 1956, 12); // Поступово уловлюючи, набирати певну кількість (про дощову воду). Порозстелявши на гарячому камені плащ-палатки, бійці збирали в них довгождану вологу (Гончар, III, 1959, 393); — Викинь ночви надвір — чи збереш увесь дощ? (Мирний, IV, 1955), 89); // Набиратися, набувати чого-небудь (сили і т. ін.). Гуляю та силку збираю (Номис, 1864, № 10867); Роман тоді сказав, зібравши смілість: — Ви ще, звичайно, молоді (Дор., Три богатирі, 1959, 37).

7. Брати що-небудь з різних місць, від різних осіб і т. ін. Вони [циганки] їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи (Коцюб., І, 1955, 371); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Рильський, І, 1956, 64); [Мар’яна:] Це ж безчесно — за спинами комуністів пускати плітки, збирати підписи (Зар., Антеї, 1961, 43); Належить мерщій зібрати гроші від тих, хто записався та ще не віддав (Мирний, V, 1955, 425); // Виявляючи яким-небудь способом, записувати або запам’ятовувати певні відомості, матеріали. Я потрошки збираю матеріали для повісті (Коцюб., III, 1956, 166); Першим, хто збирав і публікував український фольклор, був М. А. Цертелєв (Нариси з діалектології.., 1955, 28); Дбаючи, щоб готування до зборів пройшло якнайкраще, Ярема не злазив із жеребця протягом усієї ночі і, зібравши відомості, приїхав до Логвина (Епік, Тв., 1958, 209); // Одержувати певну кількість чого-небудь.— На міській партійній конференції скільки голосів зібрали ваші поправки до наказу делегатам на Всеукраїнську партійну нараду? (Головко, II, 1957, 464).

8. Відбирати потрібні предмети з-поміж інших.— Рибу і раки викинути в воду і — приказав пан хлопцям, що рились у куширі, збираючи вівсянку (Мирний, І, 1954, 313); * Образно. Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє, все, що є на сім світі найкращого, все зібрала на пишний убір (Л. Укр., І, 1951, 226); // Відділяючи, знімати верхній шар з чого-небудь (сметану, піну і т. ін.). [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295); Через кожні десять хвилин вона пробувала варення, збирала півблюдечка піни (Н.-Лев., III, 1956, 216); * Образно.— Вольному воля,— знизав плечима агент.. Але глядіть, скажу вам, щоб потім не каялись: хтось сметанку збере, а вам і сироватки не дістанеться (Стельмах, Хліб.., 1959, 206); // Зосереджувати увагу на певних фактах, ознаках, рисах чого-небудь. Колишній кріпак, вчорашній солдат, народний поет України [Т. Шевченко] жадібно збирає й осмислює нові факти, враження (Слово про Кобзаря, 1961, 123).

9. Зриваючи або піднімаючи з землі, набирати чого-небудь у якійсь кількості. В лісі дівчинка збирає у глек ягоди (Вас., III, 1960, 352); Нагнувшись, нишпорила під деревом жінка.. Збирала гриби (Досв., Вибр., 1959, 51); Ходив [Брайко] на лісозаготівлі, пиляв крихкі осичини, збирав перемерзлий хмиз, грівся коло кострищ (Загреб., День.., 1964, 149); Всі квіти зберу у дніпрових гаях. Зв’яжу у вінки і букети (Нагн., Вибр., 1950, 243);// рідко також без додатка. Знімати з полів, городів, садів те, що вродило; знімати урожай. Не щодня можна сіяти, збирати (Номис, 1864, № 5924); — Здійснились наші сподівання, Семене. Хліба, що рясніють довкола,— наші хліба, і збиратимемо ми їх разом у колгоспі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 175); На виноградниках люди збирають пізні сорти винограду (Томч., Готель.., 1960, 39);Федорка слухняно перелізла через тин на грядки й почала огірки збирати (Головко, I, 1957, 231); — Хліб стоїть у полі невижатий.. Як не зберемо хліба — загинемо з голоду зимою!.. (Коцюб., І, 1955, 14); Звичайно, чув я, що врожай Зібрали ви багатий, Що сад у вас тепер, як гай, Що нив і не впізнати (Рильський, І, 1956, 375).

10. Підбирати що-небудь розкидане, розсипане. Місяць так світить, ніч видна, хоч голки збирай (Мирний, I, 1954, 92); Художник збирає з підлоги важкі фоліанти і, витираючи, складає стопкою на стіл (Гончар, І, 1954, 266); — Розсипані по скрині цілкові позбирав [Левко] у жменю і хотів у мішок зсипати і опісля з долівки зібрати, як тут і набігли!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 295); // також без додатка. Прибирати, приймати що-небудь. Дарка всміхнулася і почала збирати зо стола (Л. Укр., III, 1952, 669); * Образно. Як її [дівчини] нема, то наче хто сонце зняв і зорі зібрав та у кишеню поховав (Вовчок, І, 1955, 310).

11. рідко. Брати що-небудь, охоплюючи цілком. — Правда його, правда,— сказав голова, що, зібравши у жменю свою сіду бороду, сидів собі мовчки (Кв.-Осн., II, 1956, 400); — Не вважай же, Якимоньку, на її просьбоньку, Збери в ліву руку косу, зотни головоньку (Чуб., V, 1874, 630); — Надягай поверх! — гукнула Мар’я і, зібравши сорочку, перекинула через Христину голову (Мирний, III, 1954, 179); // діал., перен. Охоплювати (про почуття). Сум збирав, коли було глянути на поле (Фр., V, 1951, 298); Знов Семена досада зібрала (Март., Тв., 1954, 101).

12. Стягуючи, робити зморшки, складки і т. ін. Поважно прикриває [чоловік] очі повіками, збирає шкіру на лобі в гармошку, слухає (Загреб., Спека, 1961, 290); Мотря ковтнула півчарки, зібрала губи на шнурочок і, обтерши їх рукавом, вкинула в рот другу півчарки (Коцюб., І, 1955, 44); — Ти, Євмене, свої насмішки дома чи в стайні залишив би,— не витримала мати і зібрала губи в оборку (Стельмах, Правда..,1961, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 434.