ЗБИ́ТЕНЬ, тню, ч., заст. Гарячий напій, який готувався з води, меду і прянощів. Цибелла же була ласуха, Для збитню рада хоть на все (Котл., І, 1952, 218); Як один на одного разом зглянуть, так… Василь — мов у самій душній хаті, неначе його хто трьома кожухами вкрив і гарячим збитнем напува (Кв.-Осн., II, 1956, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 437.