ЗБЛУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., рідко. Те саме, що заблуди́тися. Надворі був туман такий густий, що вони [коноводи] зблукалися, проблукали всю ніч (Гр., II, 1963, 276); Дивні думки бушували в моїй голові, і через них я зблукався з дороги (Ірчан, II, 1958, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 447.