ЗБО́ВТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до збо́втати. Біль, що підносив груди сплаканої [заплаканої] жінки, почав утихати. Порушений ум стишувався, мов скаламучене польове джерело, де збовтаний чорний намул помалу осідає дрібними пилинками на дні (Кобр., Вибр., 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 447.