ЗБО́ЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що зболі́лий Зболений я цілий — пропасницю маю і ще якісь «сполучення хоробові» (Стеф., III, 1954, 170); Плаче-тужить сирота душею зболеною, а гості співають і не розраджують її, бо плакати молодій звичай велить… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 448.