ЗБРА́ТАНИЙ, а, е, книжн., поет. Дієпр. пас. мин. ч. до збрата́ти. Скрізь волошково, маково, зелено… Юнаки, юнаки… Де їм лік? Вони збратані іменем Леніна, А тому побратими навік! (Бичко, Сійся.., 1959, 123); І не хилились [повстанці], гартовані в муці, Збратані в діях і кров’ю давно (Шпорта, Запоріжці, 1952, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 450.