ЗБРО́ЇТИ, збро́ю, збро́їш, недок., рідко. Те саме, що озбро́ювати. — Наш [пан], дивимся, знову почав козаків зброїти, — то було розпустив, а то знову зібрав (Мирний, I, 1954, 185); До могил героїв Повік-віків не заросте тропа. Великий дух на подвиги їх зброїв (Рильський, III, 1961, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 452.