ЗБУДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до будува́тися 1. [Крістабель:] Ну, як таки вам жити у шатрі? Поки збудуєтесь, у нас сидіте (Л. Укр., III, 1952, 39); — Давайте тоді комуною жити. Збудуємось хоч би й на оцих-о землях і заживем по-братськи… (Гончар, II, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 455.