ЗБІ́ЖЖЯЧКО, а, с. Зменш. до збі́жжя. І на долоню він кладе Землі грудча вологе: — Врожай багатий тут зійде, Не збіжжячко убоге (Шпорта, Вибр., 1958, 280); Батько вирядив його з двору у город з письмом [листом] до знайомого товариша по службі та з невеличким збіжжячком, яке спромоглася надбати йому його старенька мати (Мирний, III, 1954, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 442.