ЗБІ́РНІСТЬ, ності, ж.
1. Спосіб будування, що полягає у складанні будівлі з готових частин. Досі збірність цегляних будинків була на низькому рівні (Архіт. і буд., 4, 1955, 8); Партія поставила завдання довести рівень збірності в будівництві на початок 1980 року по об’єктах виробничого призначення до 80 процентів проти 23 у 1958 році (Ком. Укр., 2, 1963, 11).
2. Властивість за знач. збі́рний 5, 6.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 444.