ЗБІ́РОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до збі́рка 1. Цей же лірик — строчить, пише. Аж вистрибують слова: «За вікном казкова тиша!..» Скоро — Й збірочка нова!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 170); — Ось ця книжечка мені дуже сподобалась,— сказав Дейнека, показуючи вихованцям крихітну збірочку віршів (Добр., Ол. солдатики, 1961, 161).
2. перев. мн. Зменш.-пестл. до збі́рка 4. Спідниця з сотнею збірочок високо підтикана під червоний шерстяний, домотканий пояс (Коп., Вибр., 1948, 167).
У збі́рочку — з дрібними зборками. На голові її була у крапочку хустинка; сачок з грубенького сукна, у збірочку спідниця… (Голов., Поезії, 1955, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 445.