ЗБІСИ́ТИ, збішу́, збі́сиш, перех., розм., рідко. Док. до біси́ти. Ця усмішка могла б збісити навіть святого (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 362); Ця впертість [Софії] збісила парубка. Він схопив свої дарунки, підійшов до печі і жбурнув у вогонь (Стельмах, Хліб.., 1959, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 445.