ЗВАЛ, у, ч.
1. Дія за знач. зва́лювати 1.
На звал — жати або косити не підбираючи. В денну зміну працюватимуть лише комбайни з обмолотом та дві жатки на звал (Ле, В снопі.., 1960, 47).
2. рідко. Те саме, що зва́лище 2. На майданах, вулицях лежали купи гною, а попід хатами — звали всілякого непотребу (Досв., Вибр., 1959, 298).
3. рідко. Те саме, що зава́л 2. — Як навіть у далекі новгородські, вятські та брянські області щойно у травні стукає весна, ломить кригу та нівечить снігові звали, так і до воріт твоєї та моєї землі застукав дух нової правди (Оп., Іду.., 1958, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 459.