ЗВИ́ННО, діал. Присл. до зви́нний. Поляна була в такій глушині, що ніхто з людей сюди не заходив. Тільки прибіжить іноді з гущавини зайчик, ..пристрибає звинно білочка поласувати горішків торішніх (Козл., Мандрівники, 1946, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 472.