ЗВИ́ХРЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗВИ́ХРИТИСЯ, иться, док.
1. Здійматися, закручуватися вихором. А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява (Гончар, Тронка, 1963, 79); Мина Минович.. замашно сів у м’яке крісло, аж пилюга звихрилась (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 133).
2. Розвіватися, розтріпуватися від сильного пориву вітру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 476.