ЗВИЧАЙНІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім звичайний (у 1-3 знач.). Хочеться поговорити про «звичайнісіньку» собі артіль, артіль «не мільйонера», а таку собі «середню» сільськогосподарську артіль (Вишня, І, 1956, 362); Був це звичайний робітник, слюсар із харківських майстерень.. Такий собі звичайнісінький чоловік (Тют., Вир, 1964, 167); Звичайнісінький випадок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 477.