ЗВОЛО́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зволо́жити. Зволожений щедрою росою, степ дихав пахучим настоєм диких трав (Добр., Очак. розмир, 1965, 19).
2. у знач. прикм. Який містить вологу; вогкий, вологий. Деякі темні місця марсіанських морів являють собою зволожений суходіл (Наука.., 6, 1961, 10); Щебетом повен пташиним зволожений ліс (Рильський, III, 1961, 200); // Покритий вологою (про очі, лоб, обличчя і т. ін.). Марина дивилася зволоженими очима у матові від пари шибки (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 96); Сидорчук натужливо ковтнув слину і провів долонею по зволоженому чолі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 495.