ЗВОЛОЖНІ́ТИ, і́є, док. Просякнути вологою; стати вогким, вологим. Під вечір стебло зволожніло, барабан [комбайна] починає «мотати» (Рад. Укр., 15.VІІІ 1961, 2); Ніна сиділа приголомшена, почувала, як у неї зволожніли пальці (Гур., Через замети, 1961, 45); // Запливти сльозами (про очі). В її великих очах, що раптом зволожніли, спалахнув лютий безумний вогник (Ткач, Арена, 1960, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 495.