ЗВОРУ́ШЛИВО. Присл. до звору́шливий. Живучи з нами у великих злиднях, він зворушливо піклувався про нашу освіту (Вас., Незібр. тв., 1941, 158); Очі її зворушливо блищали (Баш, Вибр., 1948, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 498.