ЗВУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зву́зити. Там [в полівнику] якраз і заховав Северко розпороті, наполовину звужені і вкорочені, але наново зшиті суровою ниткою злощасні халяви (Іщук, Вербівчани, 1961, 8); Одягнений він у вільне касторове пальто, на голові — чорна котикова шапка, звужена клином догори (Руд., Остання шабля, 1959, 166); Геннадій обернувся й побачив вузькоплечого, високого парубчака у синіх, як дощова хмара, штанях, звужених донизу й короткуватих (Автом., Щастя.., 1959, 23); Зараз сірі очі Якова безжалісно звужені, і він, здається, не словами, а розпеченим камінням жбурляє в Терентія (Стельмах, І, 1962, 107); Потроху сходився [Захар] з людьми, ширшав його світ, який здався в першу ніч у Кам’яній Діброві катастрофічно звуженим до власної особи (Ле, Право.., 1957, 228).
2. у знач. прикм. Вузький, вужчий від інших. Відчув [Перехрест], що його присутності отут, у звуженій, грязькій вулиці люди зраділи (Ле, В снопі.., 1960, 34); // Трохи примружений (про очі). Рідкодуб.. обвів натовп пильним поглядом звужених темносірих очей (Кир., Вибр., 1960, 175); // Обмежений. Письменник пристрасно виступає проти звуженого погляду на просту радянську людину як людину дрібну, з вузьким світиком і обмеженими інтересами (Рад. літ-во, 1, 1961, 7).
3. у знач. прикм. Який звузився за рахунок зменшення ширини.
4. у знач. прикм. Який зменшився, скоротився кількістю, обсягом і т. ін., обмежився чимось. Наш зв’язок з інститутом носить характер випадковий і обмежується звуженим колом інтересів (Рибак, Час.., 1960, 798).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 498.