ЗВУ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зву́зити і стан за знач. зву́зитися. Нерідко трапляються випадки, коли люди хворіють на природжене звуження великих судин (Наука.., 2, 1959, 32); Дуже серйозний спосіб підвищення легкості сприймання це є звуження сфери застосування анафоричних займенників [3 особи] (Мовозн., IV-V, 1947, 129); Внутрішні непорозуміння і сварки між партіями, загальне звуження розумового горизонту..— це умови, які надто шкідливо впливають на розвиток літератури і її талантів (Фр., XVI, 1955, 106); Наближення агітації до життя аж ніяк не означає звуження її тематики (Рад. Укр., 4.Х 1956, 1); Ми повстали і завжди будемо, звичайно, повставати проти звуження політичної боротьби до змови.. (Ленін, 5, 1948, 428).
2. Звужене, вузьке місце. Природа неначе сама підготувала добре місце для створення Братського гідровузла в Падунському звуженні (Наука.., 8, 1956, 15); Між головою та тулубом [у тритона звичайного] добре помітне шийне звуження (Визначник земноводних.., 1955, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 499.