ЗВУКОЗА́ПИС, у, ч. Запис спеціальними приладами на плівку, пластинку і т. ін. звуків мови, пісні, музики і т. ін. Звукозапис може в необмеженій кількості разів відтворюватися апаратом (Нариси з діалектології.., 1955, 185); Фірма «Телефункен» [ФРН] випустила нові пластинки для звукозапису, їх можна згинати і пересилати у звичайному конверті (Наука.., 10, 1965, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.