ЗВУКОЗНІМА́Ч, а́, ч., спец. Прилад для відтворення записаних звуків; адаптер. Звукознімачі (адаптери) створюють низькочастотні електричні струми за рахунок механічних коливань голки при відтворенні звукозапису з грамофонних пластинок (Осн. радіотехн., 1957, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.