ЗВУКОПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. звукопрові́дни́й. Здатність різних тіл передавати звукові коливання називається звукопровідністю (Курс фізики, II, 1956, 72); — Ви почуєте, коли вони прийдуть,— усміхаючись, сказав працівник і стукнув зігнутим пальцем по фанерній стіні.— Звукопровідність ідеальна (Жур., Опов., 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.