ЗВІДКІ́ЛЬСЬ, присл. Те саме, що зві́дкись. Сторож, несучи снідання, стукнув дверима: — йому здалося щось страшне, темне, без образа, без обличчя, звідкільсь уставало, росло, все ламало по своєму шляху (Мирний, І, 1954, 325); Тим часом в народі пішла чутка про волю. Та чутка, як хвиля на морі, звідкільсь пішла скрізь і дійшла до Вербівки (Н.-Лев., II, 1956, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 480.