ЗВІ́ДНИЦЯ, рідко ЗВО́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до зві́дник і зво́дник 1. Як загвалтують, як закричать вони тоді всі, а найпаче та Дорошенчиха…— Звідниця! Брехуха! Така-сяка, он яка — у волость її, у волость! (Л. Янов., І, 1959, 88); Пан.. ввічливо, звертаючись лише на «ви», повертав дівчині пашпорт, кидав їй на сльози пару карбованців, а терту куховарку-зводницю посилав на базар підшукати свіжу покоївку (Стельмах, І, 1962, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 480.