ЗВІДЦІЛЯ́, присл. Те саме, що зві́дси 1. Наказ був суворий — дивитися пильно, щоб ні сюди, ні звідціля нікого не пропустити (Головко, II, 1957, 350); Спитала [дівчина], чи далеко до Ананьї.— Овва! — сказав дід,— ..буде туди звідціля добрих дванадцять миль (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 481.