ЗВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. Док. до вінча́тися 1. [Оксана:] Візьму коли-небудь та й втечу з Василем, та й звінчаюсь! [Степанида:] Я тебе звінчаюсь! (Кроп., І, 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 484.