ЗВІРОЛО́В, а, ч. Мисливець на промислового звіра. Комі були вправні звіролови (Іст. СРСР, І, 1956, 100); Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажан, І, 1946, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 485.