ЗВІРОПОДІ́БНИЙ, а, е. Схожий на звіра (див. звір1 1). З чагарника підводиться звіроподібна істота. Воловик, утікши із-за заслання, давно не знав, що є бритва, ножиці й вода (Епік, Тв., 1958, 577); Він [Кость] не походив тепер на людину..: це було якесь звіроподібне, люте, скажене єство з налитими кров’ю баньками (Л. Янов., І, 1959, 459); * Образно. Гітлеризм був найбільш звіроподібним, зухвалим і самозакоханим дітищем міжнародної реакції (Ком. Укр., 5, 1965, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 485.