ЗВІ́СТОЧКА, и, ж. Пестл. до зві́стка 1. Зозулька.. принесе звісточку, що її син бідолашний поліг серед чистого поля… (Мирний, І, 1949, 181); Ждеш та ждеш бувало звісточки від Семенка (Мур., Бук. повість, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 488.