ЗГА́ДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зга́дувати. За дивним збігом обставин танцями керував уже згадуваний студент-політехнік (Ю. Янов., II, 1954, 91); Величезний старовинний вал, зведений в сиву давнину руками рабів і згадуваний ще Геродотом, зараз весь був начинений бетоном та сталлю (Гончар, II, 1959, 388); // зга́дувано, безос. присудк. сл. А про те, що Зінько ж повставав проти того Денисового шкуродерства, дак уже й не згадувано, мов того й не було (Гр., II, 1963, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 507.