ЗГА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згаси́ти. Робітник в чорній засмальцьованій одежі підіймає над землею ліхтарик, похитує ще не згашеним вогником (Стельмах, І, 1962, 161); // у знач. прикм. Відновлення згашених умовних рефлексів під впливом кофеїну відбувалось у всіх тварин (Фізіол. ж., VI, 6, 1960, 753).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 510.