ЗГИ́НЦІ, присл., розм. Зігнувшись, пригнувшись. Одні працювали згинці, і тільки червоні та білі хустинки маком цвіли за очеретами, інші, стоячи на повний зріст, здіймали над собою сокири й гупали ними щосили (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 246); Він пересмикнув плечима і, по-бичачому нахилившись, пішов згинці попід яблуневим гіллям геть (Речм., Твій побратим, 1962, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 513.