ЗГЛИ́БОКА, присл., діал.
1. З глибини.
2. Глибоко. Вона говорила це рівним тихим голосом і так, мов це була звичайна річ і нітрохи не займала її зглибока (Гр., II, 1963, 431); [Фауст:] Коли тобі злюбилась наша мова, То певно й спів сподобається теж І зглибока схвилює, пройме душу… (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 514.