ЗГЛЯ́ДІТИСЯ і ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ і ЗГЛЕ́ДІТИСЯ і ЗОГЛЕ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док., перев. із заперечною част. не, розм. Те саме, що згля́діти. [Василиха:] І як же ті літа швидко минають. Іще мені самій теє дівування перед очима: не згляділась, як і дочка виросла (Вас., III, 1960, 63); Микола зоглядівся, що в його не було ні шматка хліба, ні краплі води (Н.-Лев., II, 1956, 233); Не згледишся, як проминуть літа, І ваші учні, дужі й молоді, Себе покажуть в радіснім труді (Підс., Поеми, 1954, 6); Не зогледілися [друзі], як і світанок підкрався (Кучер, Голод, 1961, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 515.